ГОРДЄЄНКО Єгор Степанович (1812, м. Охтирка Сумської обл. — 1897, Харків) — фармаколог і фармацевт, доктор медицини (1838), професор (1838), член-кореспондент Паризького фармацевтичного товариства (1841), почесний член Харківського університету (1858), громадський діяч.
Закінчив із відзнакою медичний факультет Харківського університету (1832).
Працював: лектор на кафедрі фармації з рецептурою; ад’юнкт кафедри фармації і «врачебного веществословия» (з 1836), виконував обов’язки екстраординарного професора кафедри хімії (з 1837), завідувач кафедри фармакології і фармації (1838–1854). Під час Кримської війни (1855–1856) завідував госпітальним і терапевтичним відділеннями військового госпіталю у Харкові.
Наукові дослідження: захистив дисертацію на тему «О различных методах экстракций официальных препаратов» (1838), за яку отримав звання доктора медицини і був призначений екстраординарним професором кафедри фармакології й фармації.
Наукові праці: на особливу увагу заслуговують: «Описание соляных озер г. Славянска и химический состав их» (1844), «Химическое исследование перекисной серной воды» (1861) та ін., де він не тільки першим вивчив склад слав’янських озер, але й заснував у Харкові перший завод «искусственных минеральных вод». Досліджував рідину хворих на холеру; особливості технічного приготування горілки та пива. З 1839 — у закордонному відрядженні до університетів Берліна, Відня, Парижа, де вивчав фармацію, розпочав укладання свого підручника з предмета, оволодівав мікроскопічними дослідженнями анатомії рослин, займався аналітичною хімією, проводив аналіз складу жовчних та сечових каменів, знайомився зі складом мінеральних вод Саксонії та Богемії, зіставляв рівень викладання предметів, які вивчав в університетах різних країн. За кордоном за дорученням придбав різноманітне обладнання для фармацевтичної та хімічної лабораторій, які він очолював. Повернувся на батьківщину високоосвіченим ученим. Його лекції з фармакології, фармації, загальної хімії, технічної та органічної хімії приваблювали багатьох слухачів. У 1858 за вислугою років вийшов у відставку, але в університеті працював до 1859, де читав лекції на прохання медичного факультету. У 1858 колегія Харківського університету обрала Є.С. Гордєєнка своїм почесним членом. З 1874 в університеті була заснована стипендія його імені.
Був визнаним громадським діячем, брав активну участь у звільненні селян від кріпосної залежності (1861); був членом багаточисельних товариств, головою Харківської повітової земської управи, членом Міської думи, міським головою (1870), фундатором Товариства письменності, дійсним членом (1861) та почесним членом Харківського медичного товариства (1863).
Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харькова за 250 лет его существования. — Х., 1912. — Т. 2; Вчені Харківського державного медичного університету. — Х., 2002; Попов С.А., Гордиенко Е.С. Медицинский факультет Харьковского университета за первые 100 лет его существования (1805–1905). — Х., 1905–1906; Славетні імена Національного фармацевтичного університету / За ред. чл.-кор. НАН України В.П. Черних. — Х., 2005; Ярмыш А.Н. и др. Во главе города. — Х., 1998.